Всім добре відомо, що центральною площею міста Львова є площа Ринок, вона віднесена до спадщини ЮНЕСКО та є безперечно однією із найкрасивіших площ в Україні, де добре збережена та відновлена атмосфера та архітектура середньовічного міста. Проте, не всі знають, що площа Ринок не завжди була головною площею, в часи заснування міста Львова Данилом Романовиичем центральною була площа, сьогодні відома, як площа Старий Ринок, яка знаходиться в районі Підзамче. Цікаво, що символічно район називається Підзамче, адже він розташовується на підніжжі Замкової гори, де раніше височів замок княза Лева.
Повертаємось до площі Старий Ринок – найстарішої площі старовинного міста Львова. Плин часу приносить зміни, а з собою інших людей, інші погляди, інші обставини, інші погодні та соціальні умови, війни і багато інших менших за масштабом та не менших за впливом змін, тому немає мабуть в світі речей, які з часом не змінили своєї первісної подоби. Сьогодні площа вже не така шумна та наповнена життям як була в часи заснування міста, тоді тут був центр міського життя, «сюди на торг з’їжджалися купці з усіх сторін з Європи і Азії: європейці звозили на продаж сукно, шкіру, срібло і зброю, а греки і вірмени — шовк, східне коріння й вино». Князі дбали про розвиток міста, надавали торговцям окремі права й укладали для них різносторонні торговельні угоди з іншими державами
Але такий ритм життя площі Старий ринок тривав недовго, адже вже в середині XIV століття могутнє Галицько-Волинське князівство занепало. Чим скористались сусідні держави та захопили Львів. До влади прийшов польський король Казимир III, який запровадив свої правила та переніс центр міста з площі Старий Ринок на сучасну площу Ринок. Чіткої причини чому площу було перенесено не має, думки розходяться, за однією з версій — розташування старого міста було несприятливе для розвитку та розширення, адже було оточене лісами та горами; ще однією версією є бажання Казимиром Третім створити цілком нове місто з новими порядками та правилами, яке повинно було підкорятись польській державі.
Планування площі сягає своїм початком часу заснування самого міста, приблизно XІІ століття, сама ж забудова, яку сьогодні можна побачити на площі порівняно не старовинна, хоч і налічує вже кілька століть, вона з’явилась в кінці ХІХ-на початку ХХ століття, в основному виконана в характерних часові стилях – класицизму та сецесії. Та все ж залишились на площі ті будівлі, які повертають нас у далеке минуле та дозволяють наблизитись до стародавньої історії міста.
До таких будівель належить одна із найстаровинніших сакральних споруд Львова – храм святого Івана Хрестителя, українська греко-католицька церква. Думки сучасних знавців та дослідників історії розходяться щодо часу побудови храму, тому дата заснування варіює від 1201 року аж до 1370 року. Побутує кілька найпоширеніших думок щодо часу заснування, за однією з яких храм побудований в 1201 році на честь народження Данила Галицького (церковне ім’я якого було – Іван). Інша думка, що одруження князя Лева Даниловича з дочкою угорського короля Бели IV – Констанцією у 1247 році, яка після одруження з князем Левом, покинула дім і тужила за своєю батьківщиною та релігією, тому для неї був зведений католицький храм (можна побачити барельєф увіковічення пам’яті Констанції на стіні храму). За ще однією думкою, саме вірмени звели храм близького 1370 року, який до кінця століття перейшов до католиків.
Хоча з часу заснування храму пройшло більше півстоліття, основна частина пам’ятки збереглась під багаторічним нашаруванням змін, це нижня частина фундаменту храму, яка відтворює первісний його тридільний план, також більша частина муру стін. Цікавий факт, який можуть помітити прохожі є той, що якщо бути на площі Старий Ринок складається враження, що храм є відвернутим від площі, часто люди придумують різні історії пояснення тому, проте причина є проста, в час заснування храму площа була значно менша, а з плином часу вона розширювалась, та дещо змінила своє розташування відносно храму.
Ще однією з найдавніших сакральних споруд збережених до цих днів, збудованою ще в часи заснування міста Лева, є храм святого Миколая, православної церкви України. Немає одностайної думки про час заснування, що є сьогодні предметом наукових суперечок та дискусій. З огляду на розташування, особливості його планувальної структури та результати археологічних розкопок, вважають, що храм був збудований в другій половині XІІІ століття.
Ще однією спорудою епохи заснування міста є храмовий комплекс Монастиря святого Онуфрія, української греко-католицької церкви. Вперше монастир згадується у грамоті князя Лева від 1292 року, наступні згадки датують вже ХV століттям, на головному фасаді над бічним та великим півциркульним вікном ви можете побачити дату – 1518, від чого пам’ятку відносять до забудови ХVІ століттям. Монастир є комплексом церкви, вежі-дзвіниці та монастирських келій. Сьогодні ми вже свідки багатовікового нашарування, це і ренесанс, бароко, класицизм та модерн. Первісний вид храму до тепер не зберігся, найдавніші монастирські споруди та церква були дерев’яними, знищені під час турецької навали та численних воєн, розміщувались у верхній частині саду
Мурований храм та монастир, на сучасному їх місці, заклали в ХVІ столітті стараннями Констянтина Острозького. Важливою для українців подією, яка відбулась в стінах монастиря є заснування друкарні в 1573 році та створення в ній перших друкованих книг кирилицею – «Апостол» та «Буквар», під патронатом відомого світу першодрукаря, Івана Федорова. Коли ви будете проходити поруч, ви помітите, що комплекс храму є добре укріплений, що було вимогою часу, дзвіницю слугувала як вартова вежа, яка сповіщала місто про загрозу.
Адреса: Вулиця Богдана Хмельницького, 36
З більш сучасних монументальних пам’яток, але, на превеликий жаль, не збережених до цих днів була одна із найбільших синагог Львова – Темпель, львівська прогресивна синагога, зведена в 1846 році посеред площі Старий Ринок. Прогресивна синагога – це спогад та відгомін просвітницького єврейського руху гаскала. Її вигляд ми знаємо лише зі збережених фотографій, де ми чітко бачимо величність цієї споруди, яка нагадувала візантійський храм. Це була споруда в стилі класицизму, яка вирізнялась з поміж будівель та храмів великою банею, яку можна було побачити здалеку. Зруйновано синагогу було під час нацистської окупації влітку 1942 року.
Усі вище названі храми є відкриті сьогодні, ви можете не лише подивитись на них ззовні, але й зайти всередину та придивитись до деталей, які видають їхню вже більше як півстолітню історію. Ми впевнені, що ви отримаєте незабутні спогади від прогулянки площею Старий Ринок, її храмами та провулками, та ми впевнені ви відкриєте той, ще невідомий багатьом Львів.
Якщо вам цікаві нетипові прогулянки тоді вам будуть до вподоби:
