Життя, а особливо у наші дні, влаштоване так, що на плаву залишається той, про кого говорять і хто сам має право голосу. Львів упродовж сотень років своєї історії завжди знаходився в центрі подій і мав високий статус – загальнодержавний чи регіональний, що й рятувало місто від провінційності. У кожну з історичних епох у місті існували середовища, які не просто споживали готовий продукт, чиїсь ідеї, але й самі творили й відзначалися креативним поглядом на упорядкування оточуючої дійсності. Важко охопити усіх, але про окремі явища, що змінили світ, а корінням сягають Львова, скажемо.
Вдосконалення повітряної кулі
У Львові повітряну кулю підняли в небо майже одночасно з братами Монгольф’є. Був 1784 рік, наше місто щойно адаптувалося в імперії Габсбургів. Попереду була модернізація Львова і перетворення його на справжню столицю краю – з театрами, університетами і комунікаціями. Однак, вже у XVIII ст. над містом літав аеростат! При цьому, якщо Монгольф’є використовували як пальне солому та вовну, то професори Львівського університету Ігнацій Мартинович та Непомук Герман вдосконалили агрегат. Саме у Львові вперше спробували автоматичний пальник на рідкому паливі для підігріву повітря. Відтак куля могла довше перебувати у повітрі. Використовують це до сьогодні.
Гасова лампа
Аптека як дослідницький центр. Жителів Львова в австрійський час таке твердження не дивувало. В аптеках ліки виготовляли, зберігали і продавали, при них функціонували лабораторії – не лише торгові зали. Отож, саме в аптеці “Під золотою зіркою” Петра Міколяша Ян Зег та Ігнацій Лукасевич придумали лампу на основі згоряння гасу. За вікном був 1853 рік, а Галичина перетворювалась на великий нафтовий центр через виявлені поклади “чорного золота” у Бориславі, Дрогобичі та Трускавці. Роберт Домс інвестував у цю сферу, щоб пізніше відкрити броварню, Теодор Торосевич перетворював регіон на центр рекреації, а Ян Зег і Ігнацій Лукасевич придумали спосіб отримання гасу шляхом дистиляції і очищення нафти та винайшли гасову лампу.
Виразка шлунку Львову не страшна
Друга половина ХІХ ст., межа ХІХ і ХХ ст. – це зоряний час для Львова. Місто стрімко розвивалося, отримуючи максимум дивідендів від статусу столиці краю. Особливо Львів славився медициною. У місті був університет, а тому і медичний факультет, працювало багато видатних медиків: Р. Вайґль, Я. Парнас, Г. Кадий, Е. Махек, М. Панчишин, С. Морачевська-Окуневська, Л. Флек і ін. Був поміж ними і Людвік Ридиґер – професор і ректор Львівського університету. Він вважався одним із найкращих хірургів свого часу та був засновником Львівської хірургічної школи. Ридиґер робив операції, на які ніхто інший не наважувався – він вперше у світі провів вдалу операцію на виразці шлунку, другим успішно видалив частини шлунку, займався хірургією шлунково-кишкового тракту, кісток і суглобів, довів, що при пораненні на серце можна накладати шви і спричинився до значного прогресу у лікуванні онкологічних захворювань. Відтак Людвік Ридиґер отримав дворянський титул, був призначений Радником Австрійського Уряду.
“Шкотська”, Банах і функціональний аналіз
Спочатку було Слово, але в математиків – цифра. У львівських же математиків спочатку був Стефан Банах. Це вчений зі світовим іменем, якого знають у різних куточках планети. Перш за все, через функціональний аналіз. Стефана Банаха називають одним із творців даної дисципліни, що мало значний вплив на розвиток науки. Тому львівського математика так активно намагалися переманити. Однак, своєї улюбленої кав’ярні “Шкотська”, розташованої поруч зі старим головним корпусом Львівського університету, де Банах звично проводив час зі студентами та колегами, вчений не проміняв на жодні блага світу. Він залишився творцем функціонального аналізу та батьком Львівської математичної школи, а його учень Станіслав Улям все ж перебрався до США, де був залучений до проектування атомної і водневої бомб.
Логіка і право
Окремо варто зупинитися на двох явищах, які стосуються не так винаходів, як середовища – львівські філософи і правники у міжвоєнний час. Перше явище стосується так званої Львівсько-Варшавської школи логіків та філософів, об’єднаних довкола викладача Львівського університету, професора Казимира Твардовського. Серед його учнів Ян Лукасевич, Казимир Айдукевич, Роман Інґарден і ін. Ці імена знають у різних куточках світу, а їхні праці перекладені багатьма мовами. Друге явище – це видатні випускники юридичного факультету Львівського університету. Зокрема, Рафал Лемкін, Герш Лаутерпахт та Луї Сон. З першим пов’язані термін та концепт “геноцид”, другий був одним із творців Нюрнберзького трибуналу, який засудив злочини нацизму, а третій – одним із творців Гаазького трибуналу та сучасного міжнародного права.
Рудольф Вайґль і вакцина від тифу
Без Львова не було б і вакцини від тифу. Її винахідник, Рудольф Вайґль, був учасником Першої світової війни, де на власні очі бачив масштаби поширення хвороби в російській та австрійській арміях. Метод цього лікаря дуже незвичайний – добровольцям, які погодилися стати учасниками експерименту, одягали на кінцівки спеціальні браслети-коробочки з вошами (на той час вже було відомо, що хворобу розносять воші). По тому відбувалися ретельні лабораторні дослідження. Під час експерименту Вайґль сам двічі перехворів тифом і вакцину також вперше випробував на собі. Відкриття вченого було гідне Нобелівської премії, але, через його нелояльність до пануючих на той час у регіоні тоталітарних режимів, цього не відбулося. Натомість, пізніше він отримав почесне звання “Праведника народів світу”. Серед добровольців експерименту Рудольфа Вайґля із “годування вошей” були й євреї. У такий спосіб, вони ставали недосяжними для представників нацистської адміністрації і могли пережити роки Другої світової війни.
Сучасні технології
У 2011 році в американському журналі “R&D Magazine” опублікували черговий рейтинг топ-100 кращих досліджень і розробок року. Є у цьому списку і львівський слід. Компанію банкомату, факсу і ін. склав гнучкий тканинний суперконденсатор, який придумали у Львівській політехніці. Він працює на сонячній батареї і навіть може зарядити телефон. Пристрій є компактною енергозберігаючою системою. Вона гнеться і кріпиться практично до будь-якої поверхні. Робота над технологією розпочалась ще в 1990-ті рр., а в Національному університеті “Львівська Політехніка” цей напрям почали розвивати з 2000-х років у співпраці з Тайванським науково-дослідним інститутом. Зараз винахід намагаються зробити більш потужним, а також працюють над тим, щоб на його основі зробити гнучкий світловипромінювальний пристрій. Обидва винаходи мають велике практичне значення, а в майбутньому можуть мати значний вплив на розвиток енергетики.
Гідрогелева пов’язка
Із 2014 року українці змушені захищати територіальну цілісність нашої держави від російського агресора. Цей факт активізував роботу на різних напрямках. Однією зі сторін спротиву окупанту є сфера сучасних технологій. Тут і варто згадати про гідрогелеву пов’язку, придуману львівськими вченими. Над проектом впродовж декількох років працювали на кафедрі органічної хімії Інститут хімічних технологій університету “Львівська політехніка”, але значно пришвидшила цей процес російська агресія проти нашої країни. Винахід реалізували на рівні нанотехнологій – йдеться про процес вмонтування поліпропілену у воду. Пов’язку застосовують для лікування та профілактики вогнепальних та опікових ран. Винахід уже апробовано військовими.
