Україна. До та після.

  За останній місяць війни російські війська вбили більше сотні дітей, більше сотні – поранили.

   Володимир Путін переконав росіян і, цілком імовірно, навіть себе, що населення на території України потребує порятунку. Що люди тут страждають від неонацистських угрупувань і такої ж влади. Він запевнив, що людей у так званих ЛНР та ДНР вбивають українські нацисти.

    Аби провести «демілітаризацію та денацифікацію України», він ввів свої війська та назвав це спецоперацією на Донбасі.

   І почав свою нібито благородну місію. Поглянемо на результати?

Київ

   Перші вибухи розбудили киян близько 5-ї години ранку 24 лютого. Відтоді й до сьогодні мешканці міста переховуються в підвалах, укриттях, метро. Всюди, де хоч трішки безпечніше.

   Уже зранку першого дня війни ворог поцілив у житловий будинок, де проживали звичайні мирні мешканці. Була зруйнована багатоповерхівка на вулиці Лобановського.

   У російських військ є особлива традиція: з якихось причин їм подобається поціляти в телевежі. Першою така була зруйнована саме в Києві, внаслідок чого загинуло 5 людей. Верхом цинізму було й те, що під час цієї атаки окупанти обстріляли Бабин Яр – Меморіальний центр Голокосту. «Ким треба бути, щоб зробити таке місце мішенню для ракети? Ви вбиваєте вдруге жертв Голокосту» – заявив Президент України Володимир Зеленський.

   На сьогодні уже не один район столиці зруйновано. Шкоди нанесено Солом`янському, Дарницькому, Оболонському, Деснянському та іншим районам. Обстріли не припиняють.

Житомир

   У Житомирі було відносно спокійно. Два дні. Вже 26 лютого були перші диверсії та обстріли довколишніх сіл.

   Протягом наступних декількох днів окупанти здійснили одразу декілька атак: постраждали район аеропорту й автовокзалу, пошкоджено дитячий садок №32 і військовий інститут, спалено 10 житлових будинків у районі Богунія.

   На сьогодні у місті знищена школа №5, ліцей №25 та житлові будинки, значно пошкоджені лікарня й перинатальний центр, студентський гуртожиток та завод «Ізоват», підірвано нафтобазу.

   Загалом на Житомирщині пошкоджено вже більш як 35 навчальних закладів.

Харків

   24 лютого 2022 року Харків прокинувся разом із Києвом. Близько 5 години ранку окупанти почали обстріли міста. Спокійне життя тут, як і у всій країні, закінчилося. Вночі на 26 лютого до міста зайшли ворожі танки. Щоправда, хлопці та дівчата ЗСУ успішно їх знешкодили. Ще через два дні Харків обстріляли «градами». Через це загинули десятки людей, серед яких – троє дітей.

   У березні кількість людських втрат та знищень тільки зростала. Ракетним ударом зруйнували центральний Майдан Свободи та Міську раду, вдарили по проспекту Новобаварському із житловими будинками та по заводу. 

    Лише в районі «Північна Салтівка» пожежу спричинили більш ніж в 40 багатоповерхівках, загалом зруйновано вже більш як 600 житлових будинків. Під обстріли потрапили також лікарня, понад 50 шкіл, медичні установи та пологові будинки, Харківський національний університет, Успенський собор. 

    І це свідчить лише про одне: в російських окупантів немає ні принципів, ні честі чи будь-якої моралі.

Херсон

   Першого дня війни жителів Херсона розбудив будильник, що підняв мешканців на ноги в одну мить, – вибухи. А вже в середині дня російські війська були біля самого міста, вони пошкодили, а то й зовсім зруйнували, понад 200 будинків, вбили 6 людей.

   І знову ми бачимо підтвердження безпринципності росіян як військових і як людей. Вже на третій день наступу на Херсон вони розстріляли та підірвали карету швидкої допомоги. Пацієнт та водій згоріли живцем, фельдшера відвезли до лікарні.

   Станом на 24 березня у Херсоні постраждали Тарійський і Шуменський райони, Кіндійка та Забалка, окупантами захоплено річковий порт та залізничний вокзал, також вони обстріляли приміщення СБУ та мерію, пошкодили будівлю торгового центру "Фабрика".

   Мешканці Херсона неодноразово виходили на мітинги проти російських військ та їхньої окупації. Вони знову і знову доносять до всього світу своє повідомлення: Херсон – це Україна. І тільки так.

Маріуполь

   Маріуполь зараз – це наш біль і наша катастрофа. Це місто одне із декількох, які страждають зараз найбільше і яке взяло на себе найбільший удар. Удар по мирних жителях.

   Сюди не вдається довезти гуманітарну допомогу. Виходити з домівок небезпечно для життя. Тому люди продовжують страждати від відсутності їжі, електрики, тепла, навіть питної води.

   Станом на 24 березня у місті загинуло понад 3000 жителів, ще сотні знаходяться під численними завалами. І це лише офіційні дані. Місто вже знищено приблизно на 90%.

   Російські окупанти все чіткіше показують нам і світу, що означає вислів «стерти з лиця землі».

   Людей тут ховають у братських могилах. Тому що іншої можливості просто немає.

   Вже неодноразово були спроби створити з міста «зелений коридор». І щоразу це завершувалося одним і тим же – обстрілами колон людей і транспорту. Вперше, хоча й лише частково, це вдалося здійснити 15 березня. Загалом, виїхати з оточеного міста вдалося вже більш ніж 30 тисячам людей.

    Ми розповіли лише про обласні центри та про Маріуполь – велике місто, де ситуація катастрофічна. Але цей перелік неповний. Постраждали також і Сумська, Запорізька, Чернігівська, Миколаївська та інші області. Понад 8 років Донецька і Луганська області утримують наступ російських військ на Україну. 

   Чи не найбільше страждають саме невеликі міста та села в околицях обласних центрів. І на превеликий, не жаль –  жах, цей перелік і кількість зруйнованих міст, як і загиблих, тільки збільшується.