Ми продовжуємо нашу рубрику «нових»/старих вулиць і сьогодні хотіли б запросити вас прогулятися вулицею Івана Вакарчука, яка донедавна мала назву Кіндрата Рилєєва.
До речі, спочатку її планували перейменувати на честь революції, яка у 1848-1849 роках хвилею прокотилася по Європі - Весни народів. Проте згодом рішення було змінено, і ось 7 жовтня 2022 р. вулиця російського поета-декабриста стала вулицею, що увіковічнює пам’ять про відомого українського фізика, ініціатора багатьох реформ в сфері освіти та науки, в тому числі - запровадження ЗНО, ректора Львівського національного університету ім. І. Франка й Міністра Освіти та Науки України у 2007-2010 рр. - Івана Вакарчука.
Історія вулиці
Розташована на Святоюрському пагорбі, вулиця отримала свою першу назву у 1895 р. на честь графів Бадені. Під час Другої світової війни назву декілька разів змінювали: то Полтавська, то Ганс Захсштрассе, то знов Бадені… З 1946 р. вулицю названо на честь К. Рилєєва.
І ось у жовтні 2022 р. в рамках дерусифікації міста, вулиця почала носити назву І. Вакарчука. На церемонії перейменування було багато велелюдно. Син Івана Вакарчука, відомий співак, музикант та політик Святослав Вакарчук у своїй промові зазначив, що для його батька найважливіше було дбати, аби молодь була освіченою та відповідальною за власні вчинки.
Що варто побачити на вул. Вакарчука?
Що ж, розпочнімо прогулянку. На розі вулиць Вакарчука та Матейки під № 8 знаходиться розкішна необарокова кам’яниця. Її спорудив для себе у 1894 р. архітектор Вінцент Равський-молодший. Наріжник будинку увінчаний вежею. Вікна мають обрамлення з голівками-маскаронами. Тепер тут знаходиться відділення «Райфайзен банк Аваль».
Навпроти - уже сучасна, модерністична будівля готелю Дністер. Її збудували радянські архітектори А. Консулов, Л. Нівіна та Я. Мастика на місці спортивного майданчика. Завдяки високим стандартам обслуговування, готель обирали для поселення важливі делегації.
Дев’ять президентів, перша леді США Гілларі Клінтон та кардинали римо-католицької церкви - і це далеко неповний список поважних гостей! Зараз на останньому поверсі готелю є затишний Dnister Panorama Bar, де можна побалувати себе смачненьким і помилуватися на краєвиди міста.
Будинок № 3 споруджений на початку XX ст. на замовлення Еміля та Фані Клейнерів. Стилістично він витриманий в традиціях історизму, а найцікавішою деталлю фасаду є два балкони, розміщені над вхідною брамою.
Будинок № 5 також збудований у стилі історизму. Внутрішнє подвір’я тут, мов паралельний вимір, у якому зупинився час. Можна відпочити на лавочці, насолоджуючись тишею…
До будинку№ 7 теж варто зазирнути! За старовинною дерев’яною брамою прихований розкішний хол. Простора сходова клітка освітлюється крізь величезне вікно-ліхтар на стелі будинку. Ковані перила мають витончені візерунки у вигляді пелюсток квітів та листя. На підлозі усюди збереглася автентична плитка. Трішки історії: будинок споруджено у кінці ХІХ ст. за проєктом С. Холонєвського, а в міжвоєнний період тут містився навіть приватний медичний кабінет, розрахований на екстрені випадки.
Будинок № 8 - це теж період історизму. На фасаді збереглося багато автентичних декорів, а вхідна дерев’яна брама має два симпатичні овали-вікна.
А от будинок № 9 архітектор С. Холонєвський збудував уже для власних потреб. Кам’яниця вийшла дуже розкішна, чи не найгарніша на вулиці. Фасад виглядає дуже цікаво завдяки двом симетричним виступам - еркерам. Над вікнами - трикутні дашки - сандрики. А ще є багато маскаронів у вигляді голівок якихось створінь з великими іклами, чи то собак, чи вовків, чи ще чогось…
І наприкінці, на розі вул. Вакарчука та Устияновича привертає увагу будинок № 12. Збудували його у 1907 р. за проєктом К. Жечицького на замовлення Л. Богусевича.
Еркер (виступ на розі будинку) переростає у балкон на рівні третього поверху, тож конструкція виглядає легко і немасивно. Дощатий руст першого поверху, гострі дахи із зубцями - все це нам трішки нагадує селянські будівлі, якими надихалися сецесійні архітектори. В будинку зберігся електричний ліфт початку ХХ ст., проте зараз він не функціонує. Тут мешкав відомий письменник, літературознавець, педагог Денис Лукіянович.
У 1938-47 рр. у цьому домі жив адвокат та професор права Олександр Надрага. Радянська влада відправила його разом із сім’єю на заслання до Сибіру через те, що вони підтримували Організацію українських націоналістів. Після повернення їм не дали дозволу жити у Львові. Своєму місту Надрага присвятив нариси та спогади під назвою «Серед львівських парків».
Загалом, Святоюрський пагорб називають «Львівським Монмартром». Мальовнича місцевість приваблювала до себе творчих людей. Зокрема, неподалік, на вул. Листопадового Чину, 7 мешкала відома українська художниця Олена Кульчицька. Зараз тут знаходиться музей її творів, який можна безкоштовно відвідати із Lviv City Card. А ще прогулятися Митрополичими садами біля Собору Св. Юра. Це затишна місцина, про яку навіть не усі місцеві знають, до того ж вона разом з усім Святоюрським комплексом включена у перелік світової спадщини ЮНЕСКО!
Приємної прогулянки і до нових маршрутів!
