Центр Львова – це те, що приваблює щороку мільйони туристів та туристок. Поєднання унікальної архітектури з неймовірним колоритом, сотні легенд та насичена історія, тисячі автентичних кафе, пабів та ресторанів – все це заслужено робить Львів культурною та туристичною столицею України і відчиняє двері міста для нових гостей.
У Львові близько тридцяти музеїв і так склалося, що один з найпопулярніших серед них розташований дещо осторонь центральної частини. Мова йде про Львівський некрополь – Личаківське кладовище, офіційна назва якого “Mузей-заповідник “Личаківський цвинтар””. Цю локацію сміливо можна вважати “містом у місті”, адже розміри музею справді вражають. Львівський Некрополь – це місце тиші, спокою, історії та неймовірної краси архітектури, тому воно є обов’язковим для відвідування. І ми радимо Вам присвятити цьому не менше ніж пів дня.
Однак сьогодні наша розповідь не про сам музей, а про те, як туди добратися і зробити це з максимальною для Вас користю. Ми пропонуємо Вам пішу прогулянку, загальною тривалістю не більше 40 хвилин.
Якщо Ви починаєте свій шлях з Площі Ринок, Вам необхідно пройти вулицею Краківською до площі Соборної – тут і почнеться шлях до Личакова.
Першим, що Ви зустрінете будуть будівлі колишнього Краківського готелю – розташованої за адресою площа Соборна, 7 та будівлі колишнього готелею “Метрополь” – яка знаходиться за адресою Соборна, 2. Ще з часів формування XІV ст. міських фортифікацій виникла дорога, що вела від східного прясла оборонних мурів в напрямку Волоської дороги, по якій до міста надходила значна частина східних товарів. У 1544 р. вперше згадано дорогу Темрічівську (майбутня вулиця Пекарська), що вела від неї до невеликого поселення Воля Кампіанівська. У другій половині XIX ст. на двох крайніх парцелях (селянських землеволодіннях) було збудовано кутову триповерхову будівлю готелю "Краківський" з 5 вікнами по фасаду і поряд двоповерховий будинок, що межував з будівлею військової Генеральної команди. Варто зауважити, що з протилежної сторони вулиці був збудований готель "Метрополь" (Пекарська 2), а за Генеральною командою "Варшавський" (пл. Соборна 5). На час будівництва це був один з найбільших і модерних готелів міста, у якому стилістика сецесії поєднала риси ренесансу, та готики.
Наступним, що постане перед вашими очима буде колишній палац графа Орловського – один з трьох палаців по вулиці, розташований за адресою вулиця Пекарська, 13 – Триповерховий класицистичний палац збудований у першій третині XIX століття. Згодом неодноразово реконструйований. Збереглись зокрема два проєкти 1854 і 1855 років авторства Вільгельма Шміда – відомого львівського архітектора. У 1890 році будівлю придбав підприємець Генрик Богданович, який влаштував тут фабрику бляшаних виробів. Це спричинило нову хвилю перебудов у 1890, 1892, 1899 роках. Усі — за проєктом Броніслава Бауера. З північного (тильного) боку ділянки перед першою світовою війною Бауер спорудив для підприємця два прибуткових будинки. Третій, за проєктом Юзефа Масловського так і не було реалізовано. 1925 року фабрика перейшла у власність нафтопромисловця Юзефа Мерника, який ініціював чергову перебудову палацу та дворових приміщень, реалізовану 1931 року Максиміліаном Кочуром. Від того часу вигляд споруд майже не змінився. Після Другої світової війни весь будинок, включно з колишніми складськими приміщеннями та крамницями, став житловим. Сьогодні він поділений між приватними власниками та громадськими організаціями.
Будівля трохи далі з протилежної сторони вулиці за адресою Пекарська, 34 точно Вас зацікавить оригінальністю конструкції, адже Ви побачите “найплоскіший” будинок у Львові. Він був збудований таким чином, що його передній і тильний фасади утворюють між собою гострий, дещо зрізаний кут. Така форма будинку - не дивацтво архітектора, а вимушена міра – купівля землі була дорогою і власники виходили з таких ситуацій як могли. Всередині кімнати мають не прямокутну, а трапеційну форму.
Ще одна красива будівля на вулиці - палац Сєменських-Левицьких, споруджений у першій половині ХІХ століття на замовлення граф Константи Сєменського. У 1891-1894 рр. архітекторами Іваном Левинським та Яном Кудельським проведено реконструкції палацу, який зберіг донині свій зовнішній вигляд. У 1930-х роки сюди з Народного дому перенесли філію української Академічної гімназії. У повоєнні роки тут містилася середня школа № 36, пізніше тут розмістили спеціалізовану школу-інтернат № 102 для дітей з розумовими вадами, що функціонує і сьогодні. Палац розміщено в глибині кварталу, на Пекарську торцями виходять флігель та колишні стайні. В’їзд до стаєнь оздоблений двома головами коней, бо Вільгельм Станіслав Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней та їх великим шанувальником.
Наступна споруда вельми відрізняється від усіх, що Ви змогли спостерігати на Пекарській. Монументальний чотириповерховий будинок білого кольору – сьогодні головний корпус Львівської державної академії ветеринарної медицини імені Степана Ґжицького – споруджений у 1954–1961 рр. за проектом архітектора Миколи Сукояна, за участі Віктора Анікіна. Зразок архітектури радянського ретроспективного академізму. За будівлею знаходиться академічний ставок та інші корпуси університету.
Трохи далі з тієї ж сторони фасад будівель навчального закладу прикрашений рельєфними мозаїка-панно "Пори року", створеними у 1996-му році за авторством Сергія Бабкова. А перед ними можна спостерігати пам’ятник ветеринару – постать людини з конем.
На території академії далі розташувався третій палац вулиці Пекарської - Палац Туркулів-Комелло, раніше – Палац графа Генрика Дідушицького (адреса палацу – Пекарська, 50А)
Цей палац – перша у Львові будівля у стилі ранньої неоготики. Палац збудовано близько 1840–1843 року (за іншою версією 1810—1830 рр.) за зразками венеційської ґотики на замовлення графа Генрика Северина Дідушицького (від 1842 року в палаці мешкала його вдова Теодозія Дідушицька з графів Мельжинських). Автор проекту ймовірно Фридерик Бауман. Як описує Мєчислав Орловіч, у середині XIX ст., коли палацом володіла графиня Феліція Комелло (донька графа Тадеуша Туркула), її садиба була вкрита ґонтом і виглядала як справжній приміський маєток. З 1937 року палац у розпорядженні Львівської Академії Ветеринарної Медицини імені Степана Гжицького. Зараз тут знаходиться навчальний корпус (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького). Поряд з палацом розташувався невеликий парк, дитячий майданчик та пасіка.
Храм рожевуватого кольору з протилежної сторони вулиці - храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя. Будинок був споруджений як каплиця монастиря ордену Воскресенців у 1888–1890 рр. за проектом архітектора Альбіна Заґурського.
По закінченню Другої світової війни у 1945 р. монахи-воскресенці залишили Львів і довший час будівля не функціонувала. З 1994 р. в колишньому костелі діє протестантський храм, а в період сьогодення – храм (церкви ХВЄ) Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя. Ця будівля - зразок архітектури історизму та частково – неоренесансу, буде цікавою поціновувачам сакральної архітектури.
Трохи далі Ви побачите величний фонтан з правої сторони вулиці. Це - Пам'ятник медикам, що загинули у Другій Світовій війні. Встановлений у 1975 році, а на початку 90-их років тут було встановлено напис “Безсмертній доблесті лікарів”. Його автори - скульптор Петро Кушнір та архітектор Аполон Огранович. Поряд з фонтаном-монументом розташовані три красиві будівлі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У двох з них розміщені музеї – анатомії та паталогоанатомії, однак вхід сюди доступний лише за попереднім записом. Навпроти фонтану розмістився головний корпус університету.
Останнім цікавим пунктом Вашої прогулянки буде ще одна мозаїка, що буде розташована за адресою Пекарська, 75. Сьогодні тут розміщується навчально-виробнича аптека Львівського медичного університету). На ній зображена богиня гігієни Гігіея. Ця мозаїка з'явилася у Львові на початку 90-их років, її автор - митець Валерій Марчак. Однак буде уважні – за гіллям дерев мозаїки з вулиці майже не видно. Орієнтиром буде невеликий сквер та будівлі ботанічного саду з обох сторін Пекарської.
І ось – в кінці вулиці Ви побачите мету своєї прогулянки – Львівський Некрополь. Однак перед Вашими очами буде старий вхід – новий розташований за 100 метрів з правої сторони.
Надіємося, що після відвідин цього атмосферного місця Ви не будете розчаровані.
Бажаємо Вам гарної прогулянки =)
