Краса та історія міста чарує туристів з усього світу, і тому, на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО подала наступні причини внесення Львова до Світової спадщини та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:
Критерій А: Завдяки своєму міському середовищу і архітектурі Львів є особливим прикладом поєднання архітектурних і мистецьких традицій Східної Європі та традицій Італії і Німеччини;
Критерій Б: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.
Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.
У Львові розміщено найбільше пам'яток історії та архітектури в Україні - 2500. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь і з заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, починаючи від ХII ст.
Особливо цінними є архітектурні ансамблі:площі Ринок (XV—XIX ст.), вулиць Вірменської (XIV—XIX ст.) та Руської, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVI—XVII ст.) , Святоюрського (ХVIIст.) та Вірменського (XIV—XVIII ст.) соборів; Домініканського костелу (ХVIII ст.)
