Ландшафт Львова це пагорби, пагорби і ще раз пагорби, між якими розкинувся центр міста. В яку б сторону не йшов турист чи туристка, йому обов’язково доведеться підніматися чи опускатися. Львівські пагорби по-своєму мальовничі і приховують багато несподіванок. На одних, більш відомих, - руїни давнього замку, монументи, на інших – престижні вікові вілли. І уся ця краса обов’язково утопає в зелені. Львів – дуже зелене місто, дуже паркове місто, а львів’яни – люблять відпочивати поблизу своїх домівок у затишних кав’ярнях, помпезних рестораціях і звісно сквериках, двориках та парках.
Про один такий парк, який місцями можна назвати вже і лісом ми б хотіли розповісти у нашій сьогоднішній статті.
Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» або «Кайзервальд»
Парк “Знесіння” для багатьох львів’ян краще відомий під іншою назвою, тож якщо Ви запитаєте у місцевих дорогу до Музею Архітектури та побуту, а у відповідь отримаєте: “До Шевченківського гаю? Уверх на Кайзервальд і потім вліво» - не дивуйтеся. Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького – львів’яни краще знають як Шевченківський гай, або ж “Скансен”, а Регіональний ландшафтний парк “Знесіння” - як Кайзервальд. Власне Кайзервальд – попередня назва парку, має свою й доволі цікаву історію.
А ще тут часто знаходять викопні черепашки молюсків, скам'янілі рештки дерев і унікальні зразки лісової та степової флори — сліди кількох геологічних епох.
Відомі Українські Історики Ісидор Шараневич та Іван Вагилевич стверджували, що саме тут було поселення, на базі якого Данило Галицький заснував Львів. Тож цілком ймовірно, що саме “перше серце” Львова знаходиться на північних схилах Львівського плато, де практично поряд було розташовано три поселення.
Свою другу назву, а саме “Кайзервальд” парк отримав у XVIII столітті. У той час пагорби парку були у власності родини Алембеків і місцевість звалась “Алембеківська Пасіка”. У другій половині XVIII століття ці землі викупив львівський бургомістр Францішек Лонгшамп Де Бер’є і побудував тут свій маєток. Під час візиту до Львова цісар Юзеф ІІ Габсбург – Король Німеччини зупинився у цьому маєтку. Володіння бургомістра настільки сподобалось королю, що під час наступного свого візиту він знову зупинився в маєтку бургомістра, а парк на пагорбах почали називати “Кайзервальд” (нім. Kaiserwald), що дослівно означає Цісарський або ж Королівський ліс
З того часу почалося облагородження парку. У 1908 році в його східній частині відкрився перший в Україні луна-парк, збудований за проектом англійських архітекторів Томаса Мак-Даувела та Артура Леверака, у парку були атракціони, триповерховий ресторан і відкрити літній майданчик. Проте діяв він лише до 1914 року. По закінченню Першої світової війни у 1926 році на пагорбах починає функціонувати лижний трамплін. Висота дерев’яної риштовки складала 8 метрів, розбіг до стрибка – 76 метрів. На час побудови він вважався одним з найгарніших у Польщі.
Село Знесіння, яке до речі отримало свою назву від церкви Вознесіння Господнього збудованої у 1901 році, та парк Кайзервальд були приєднані до Львова під час німецької окупації. Так у 1943 році вони були приєднані до “Першої дільниці” або ж Середмістя-Штадмітте. Територія села Знесіння ще відома тим, що тут у жовтні 1648 року козацький стрій під керуванням Максима Кривоноса штурмував Високий Замок. Село розвивалося як культурний осередок: відкривалися школи, створювалися організації та зводилися церкви та монастирі. Тут була відома каменоломня з якої наприкінці XVII століття було вивезено понад 800 возів каменю, з якого постали Успенська церква, ставропігійська друкарня і монастир Святого Онуфрія. У 1914 році тут вперше виступали з показовими боями Українські Січові Стрільці, а вже 1918 року на цій знаковій території вони полягли разом з вояками УГА в бою проти польських формувань. Сьогодні на Знесінському кладовищі збереглася єдина не зруйнована братська могила УСС-УГА.
Ідея перетворити Кайзервальд на ландшафтний парк виникла на початку 1960-х років. Тут було заплановано створити відпочинкові зони, співоче поле, музей народної архітектури, лижний трамплін і трасу для бобслею. Також хотіли встановити величний і монументальний пам'ятник Тарасові Шевченку. У 1966 році в рамках цього проекту був відкритий Музей народної архітектури і побуту, який 2016 року отримав ім'я блаженного Климентія Шептицького та є популярною туристичною локацією і сьогодні.
Знесіння – доволі молодий парк. Попри всі ідеї власне заснування парку відбулося у 1991 року з громадської ініціативи Львова.
Сам парк має площу 312,1 гектарів, проте для регулювання впливу міського оточення і формування єдиного природно-архітектурного ансамблю парку та прилеглих територій виділено охоронну зону площею 473,61 гектарів. Загальна площа парку разом з охоронною зоною — 785,71 гектарів.
Рельєф представлений львівськими пагорбами: Стефана, Льва (Лиса або Піщана), Баба (Рід), Хомець. Територія парку розташована неподалік від Головного європейського вододілу, що розділяє Балтійське та Чорне моря. У парку протікають Глибокий і Кривчицький струмки, потік Хомець (усі струмки є притоками Полтви). На території можна побачити рідкісні степові рослини, відслонення пісковиків та вапняків міоцену зі скам'янілими залишками морської фауни, вкриті лісом горби, озеро у долині.
Позаяк територія парку історично входила до складу приміського села Знесіння, тут є житлова забудова, церкви Вознесіння Господнього та Святого Іллі, колишній костел Святого Войцеха, старий Знесінський цвинтар, фармацевтична фабрика “Галичфарм” і склозавод. На території парку розташовані також фундамент старої оборонної вежі XIII–XIV століть, доріжки для спуску на лижах. Територія парку належить до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Територія Знесіння постійно розвивається та облагороджується, Поряд з музеєм Архітектури та побуту триває побудова сучасного освітньо-інформаційного центру та паркінгу.
У парку є багато цікавих локацій, обов’язкових для відвідування. Про них ми б хотіли розповісти Вам окремо.
Церква священномученика Йосафата і всіх українських мучеників
Напевне найперше, що Ви побачите на підступах до Кайзервальду зі сторони центру - це буде Церква священномученика Йосафата.
Костел святого Войцеха (колишня назва) споруджений 1607 року на північному схилі Змієвої гори. Початково тут з'явилось невелике кладовище для дітей, що померли від холери. Коштом мешканців околиць згодом збудовано храм. 1702 року дерев'яний будинок поруч із храмом замінено новим кам'яним. Вважається, що в монастирі зупинявся шведський король Карл XII під час облоги Львова . 1749 року при храмі оселились отці Місіонери, які заснували бурсу і займались підготовкою кліриків до вступу в духовну семінарію. 1769 року монастир ймовірно передано Театинцям - чоловічий священичий орден Римо-Католицької Церкви, заснований святим Каетаном Тієнським.
У 1780-х роках австрійською владою, монастир скасовано, а храм закрито і перетворено на пороховий склад. у 1897 році храм повернуто громаді і відремонтовано. У монастирі влаштовану бурсу для студентів латинської семінарії. Під час першої світової війни костел було закрито, а замість нього тут розташовувалися порохові склади австрійського війська. Після другої світової війни з приходом радянської влади до Львова у костелі розмістилась військова частина. 1993 року костел передано згромадженню Мілес Єзу (Воїнства Христового), а 1996 року освячено як греко-католицьку церкву священномученика Йосафата і всіх українських мучеників.
Церква – пам’ятка архітектури місцевого значення – один з останніх зразків львівського ренесансу. Буде цікава усім поціновувачам Сакральної архітектури.
Як добратися: Храм знаходиться за адресою вулиця Довбуша, 24. З центру потрібно піднятися по вулиці Максима Кривоноса, повернути на вулицю Довбуша – будівля буде знаходитися у кінці з лівої сторони.
Домівка Врятованих Тварин
“Домівка врятованих тварин” – не є зоопарком у класичному значенні цього слова. Це скоріше справжній дім для тваринок, над якими познущалися або яких покинули власники. Домівка виникла 2 роки тому, та функціонує як зоологічний відділ парку Знесіння. Кошти для побудови вольєрів та на харчування надходять від міста та волонтерів. Спочатку тварин було мало, проте зараз їх більше сотні – врятовані птахи, єноти, лисиці, вовки, покинуті домашні улюбленці, сільські та дикі тварини. Вхід на територію домівки безкоштовний, однак тут будуть раді будь-якій допомозі – грошовій або ж матеріальній. Однак при відвідуванні разом з дітьми радимо користуватися антисептичними засобами – через брак фінансування та кадрів у притулку не найкращі санітарні умови.
Як добратися: Домівка знаходиться одразу за Церквою Йосафата
Гора Лева (Лиса гора)
Гора Лева - одна з найвищих точок міста, красивий оглядовий майданчик, пам’ятка природи, а ще місце з доволі моторошною історією.
Історія гори розпочалась ще в далекому ХІV ст., коли на горі розміщувався другий замок-палац короля Лева Галицького. У 1340 р. під час нападу на місто поляків замок короля Лева зруйнували, проте його не стали відбудовувати. Протягом багатьох років гора була повністю спустошена, саме тому її почали називати Лисою горою, а ще її називали так : Піскова, Кальварія, Стефана. Останню назву присвоїли львівські міщани у XV—XVII столітті. Висота Гори Лева – 389 метрів, вона вигідно вирізняється на фоні своїх сусідів і поступається висотою лише Замковій горі.
Здебільшого пагорб складається з пісковиків та піску. Наприкінці XVII століття тут активно видобувався пісок та камінь для будівництва кам’яниць на новоутворених вулицях, що у свою чергу суттєво зменшили її розміри. Завдяки протестам історика Ісидора Шараневича каменоломню та кар’єр на цій горі ліквідували. Для багатьох Львів’ян протягом століть гора Лева була Відьминою горою – проклятим місцем, де опівночі збиралася нечисть на шабаші. Ходить багато легенд, про нещасні смерті, що тут траплялися, та привидів, яких можна побачити. Також подейкують, що нечисть розлюбила гору саме після встановлення тут дерев’яного хреста.
Насправді Лиса Гора - чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається красива панорама міста а особливо – заходу та сходу сонця. Підйом зі сторони вулиці Довбуша – пологий та добре облаштований, натомість зі сторони Замкової гори – крутий та навіть небезпечний.
Як добратися: в кінці вулиці Довбуша повернути вліво та стежкою піднятися догори.
Зі сторони Замкової гори потрібно звернути стежкою що знаходиться на початку вулиці Опришківської і піднятися вгору.
Стежка здоров’я
Скоріше не локація, а маршрут - покликаний заохотити громадськість до оздоровчих та природоохоронних заходів. Відкрита 10 жовтня 2019 року. Маршрут пролягає по вулиці Довбуша, попри Домівку врятованих тварин та інформаційний центр парку Знесіння – через головну алею ( тут знаходиться «зупинка» на стежці здоров’я - спортивний майданчик, обладнаний необхідним інвентарем та інформаційними щитами), далі біля в’їзду до території музею вниз на вулицю Личаківську. По всій території стежки є вказівники та можливість для руху велосипедистів.
Маршрут стежкою здоров’я у першу чергу можемо рекомендувати людям, які ведуть активний спосіб життя, а також відвідувачам з дітьми та тим, хто хоче зустрітися з Кайзервальдом, однак не заглиблюватися у його середину.
Мотузковий парк «Лазанка»
На головній алеї парку розташована ще одна спортивна атракція, яка пропагує у першу чергу сімейний та корпоративний відпочинок – мотузковий парк «Лазанка». Для відвідувачів тут функціонує «Дитяча», «Середня», та «Екстремальна» лінії, які різняться складністю та висотою над землею, тому така розвага буде цікава як дітям так і дорослим. Також тут функціонує 2 Zip-Linи( швидкісних спусках по канату), для дітей та дорослих.
Години роботи: щодня у літній період з 10:00 – 20:00.
Як добратися – з вулиці Личаківської вгору по вулиці Круп’ярській до автомобільного заїзду на територію парку – далі по головній алеї вліво – мотузковий парк буде з правої сторони.
Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай)
Чи не найвідоміший музей Львова, львівський Скансен, місце проведення десятків фестивалів. Про цей музей знає кожен львів’янин і його планує відвідати чи не кожен турист. Не будемо довго розповідати про його історію, скажемо тільки, що музей на Кайзервальді був відкритий у 1971 році. Ідея його створення належить відомому українському вченому Іларіону Свєнціцькому, який наприкінці 20-х років XX століття започаткував роботу зі створення музею просто неба, а 1 грудня 2016 року Музею народної архітектури та побуту у Львові присвоєно ім'я блаженного Климентія Шептицького. Слід зазначити, що народна назва «Шевченківський гай» ніколи не була офіційною. Сьогодні музей активно розвивається. Будується новий інформаційний центр, стоянки та пішохідні комунікації.
Експозиція музею налічує 124 пам'ятки архітектури, котрі об'єднані в 54 садиби. В Музеї функціонують 4 виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. У постійній експозиції та сховищах музею міститься близько 20 тисяч предметів щоденного побуту та ужиткового мистецтва.
Територія музею площею 36 га умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15‒20 пам'яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент. Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина».
З понад 120 пам'яток архітектури із західних областей України 6 — це дерев'яні церкви. Найстаріший експонат — селянська хата 1749 року. Є також кузня, школа, лісопильня, сукновальня, водяний млин та вітряк. На території музею також розміщено невелику домівку для тварин, де можна здійснити кінну прогулянку.
Години роботи: щодня у літній період з 10:00 – 20:00.
Як добратися – з вулиці Личаківської вгору по вулиці Круп’ярській до автомобільного заїзду на територію парку – далі по головній алеї повернути на право – парк буде у кінці алеї.
Гора Баба Род
Дещо у тильній стороні парку знаходиться давнє місце сили, гора, висотою 294 метри ну і просто непогана оглядова площадка «Баба Род»
Колись тут розташовувалось давнє слов’янське капище Рода і Рожаниці та давнє городище, розташована між нинішніми вулицями Старознесенською, Польовою та залізничною колією. За християнських часів поруч збудували церкву Вознесіння — християнський аналог культу вічного життя. Пагорб на якому зараз стоїть церква, в давні часи називали «Бабою», тобто тут стояла фігура кам’яного боввана у вигляді жінки, а на сусідньому – така ж фігура, але «Діда».
Вірогідно на місці давнього святилища на Знесінні за Високим замком була закладена церква, від якої отримало назву поселення. Найстарішу відому будівлю храму звели 1602 року і вона згоріла в час облог Львова. Із найдавніших документів, що стосуються церкви, наразі відомі лише два документи з 1687 і 1758 років,, вірніше підтвердження її привілеїв і призначення нових священиків. Відбудована дерев'яна церква простояла до 1901 року, коли на її місці звели сьогоднішній мурований храм. Відомо про плани 1888 року про будівництво нового храму за проектом Василя Нагірного. З невідомих причин цього не відбулось. Новий проект виконано Владиславом Галицьким і реалізовано протягом 1897—1901 років. Стару церкву було зруйновано не відразу. Її поступово оббудовували новими стінами і розібрали після завершення будівництва. 1922 року над входом до церковного двора збудовано стрільчасту неоготичну арку, а пізніше у 1924 році — стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів. Храм розташований на високому пагорбі. У плані має форму хреста зі слабо вираженими раменами. Увінчаний одним великим восьмериком із куполом вкритим бляхою та високою бляшаною сигнатуркою, разом із якою загальна висота сягає 31 метр. Матеріалом послужила цегла, зовні обмурована грубо обробленим пісковиком, що добувався поблизу.
Як добратися – з центру міста вгору по вулиці Максима кривоноса, потім вниз по вулиці Опришківській направо і далі по вулиці Старознесенській. Церква постане перед очима з лівої сторони.
!FESTREPUBLIC
Одна з найпопулярніших фестивальних локацій Львова, а також відкритий простір, концертні зали, пекарня, офіси, виробничі приміщення, ресторани - це все поєднує у собі !FESTREPUBLIC. Локація з’явилася у 2015 році, коли мережа !FEST викупила тутешній завод «Галичскло», що за десять років бездіяльності перетворився на руїну. Спочатку територія розглядалася лише як офісні приміщення, однак з часом відкрився нічний клуб, а пізніше до ладу була приведена і зовнішня територія, тому сьогодні можна стверджувати, що сьогодні !FESTREPUBLIC це вже ціле «місто у місті», яке відкрите для різноманітних фестивалів та подій. У локації унікальний дизайн, вона постійно оновлюється та розвивається, тому обов’язкова для відвідування усім любителям вечірок та фестивального життя.
Як добратися – з центру міста вгору по вулиці Максима кривоноса, потім вниз по вулиці Опришківській направо і далі по вулиці Старознесенській, коли побачите трубу колишнього заводу – це і буде !FESTREPUBLIC.
Насправді на Кайзвервальді є немало інших цікавих та красивих локацій.
Тут є і озеро з невеликим пляжем та пікніковою зоною, де можна відпочити та приготувати барбек’ю у Колибах (дерев’яних альтанках). До речі, Знесіння – єдиний парк у Львові де облаштовані місця для розпалювання багаття і це дозволено.
Тут є лижний спуск з підйомником та залишками траси для бобслею, де колись був один з найбільших в Україні трамплінів і зараз знаходиться невелика лижна база.
Тут безліч місць, звідки відкривається красива панорама Львова, а ще дитячих майданчиків, спортивних площадок, відпочинкових зон та лавочок.
Парк Знесіння місцями виглядає дуже диким – насправді тут мало асфальтованих доріжок та освітлення, однак повсюди є урни та дерев’яні вказівники, тому це більше плюс ніж мінус. Якщо заглибитися всередину парку, то взагалі можна потрапити у дикі хащі, крізь які ледь помітною стежкою вийти до Кривчицького залізничного мосту, звідки відкривається захопливий вид на передмістя.
В Україні кемпінгові локації не є поширеними, але розміщувати палатку в парку – не заборонено. Тому для мандрівників, які воліють відпочивати на свіжому повітрі Знесіння - це оптимальний варіант, адже до центру міста – рукою подати. А звернувши з будь-якої стежки і пройшовши декілька десятків метрів Ви опинитеся наодинці з природою.
(посилання на джерело чорно-білих фотографій)
