Леся Українка — одна із великої трійці найвизначніших діячів української культури. Єдина жінка у ній, та водночас «одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну». Її поезії поколіннями вивчають у школах, а під її портетами йдуть на герць найрізноманітніших революцій. Вона та, про кого знаємо більше, ніж про себе, і та, яку не знаємо.
150-та річниця від дня народження драматургині, фольклористки, поетки, перекладачки, громадської і культурної діячки — ще одна нагода вкотре згадати і переосмислити постать Лариси Косач. Дискусії щодо творчости залишмо літературознавцям, культурологам і філософам. Ми ж бо у lviv.travel звикли говорити про мандри і Львів. А мандрувати Леся неабияк любила, та ще й зі Львовом її пов‘язують чимало історій.
У сучасному Львові ви точно не оминете вулицю Лесі Українки, можете сходити до театру, названого на її честь; містяни ще згадають про бібліотеку її імені, а особливо допитливі знайдуть навіть пам’ятник письменниці на одному зі шкільних подвір’їв. Та є у столиці Галичини і місця, які бережуть пам’ять про Ларису Косач ще з тих часів, коли вона сама їх відвідувала. А раніше навіть за неї саму до Львова «примандрували» її твори.
У 1884-му році читачі львівського журналу «Зоря» побачили дебют Лесі Українки. У світ вийшли перші друковані вірші поетки — «Конвалія» та «Сафо». З тих пір під пильним та чуйним наглядом Івана Франка у Львові публікувалися Лесині переклади, окремі поезії та цілі їхні збірки (зокрема і найперша — «На крилах пісень» ).
Сама Леся Українка вперше побувала у Львові разом зі своєю матір’ю у 1891-му році. Тут вони зупинилися у готелі «Європейський» (тепер будинок «Укрексімбанку» на пл. Міцкевича 4). На зворотному шляху Косачі проживали в родини Франків, які на ту мить ще не мали власного будинку.
Згодом Леся Українка неодноразово бувала у Львові. У 1901-му році, коли їхала до Чернівців, зупинялася у готелі «Центральний» (будівля якого збереглася на пр. Свободи, 11). Перебувала письменниця у місті Лева і в жовтні 1902-го року (цього разу обрала готель «Жорж»; так, саме той). Тоді ж гостювала у Франків, нарешті у їхньому новому будинку (який, як на той час вважалося, був збудований далеко за містом).
Як і ми сьогодні, Леся любила ділитися враженнями про мандрівки. Позаяк ані соцмереж, ані інтернету все ще не було, робила вона це у листах до рідних. Нижче подаємо уривки з листа, у якому письменниця розповідає про своє перебування у Львові у квітні 1901-го року:
У Львові я пробула не три, як думала, а чотири дні, бо раз запізнилася на поїзд, отже, мусила пробути лишній день. Знайомі всі (а надто Труш) просили зостатись довше, але я не хотіла, бо вже таки почала втомлятись від готельово-ресторанного життя, від маси людей, розмов і вражень, якось «роз’їритувалась», вийшла з берегів, почала себе почувати якось дуже ненормально […]Напишу ще дещо про Львів, «а відтак» перейду до Чернівець. Жила я у Львові весь час в отелі “Hôtel Central”, хоч мене знайомі закликали до себе, — мені було краще в готелі, бо незалежніше, Тр[уш] мені дуже вірно помагав у всіх походах і поїздках і навіть, наскільки міг, сам їх замість мене робив, щоб мені даремне не ходити. Бачила я О[льгу] Ф[ранкову], вона мені здалась більш-менш такою, як завжди, нічого такого надзвичайного не говорила […]; чоловікові її казала я про Жит[ецького] […]; зо мною і пан, і пані були дуже гречні і милі, кланялись вам усім […]Була я в редакції «Вісника» [нині вул. Винниченка, 26] де мала приємність бачити свій портрет, мальований в Києві [автор І.Труш], — не знаю чому, але воно чогось таки смішнувато на се дивитись. Бачила я досить молодих галичан, приятелів Тр[уша], досить мені сподобались, більше, ніж старі, трохи вже не такі хитрі, хоч і більше завзяті. Увесь час у Львові було дуже погано надворі і холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг. Тр[уш] навіть у грубці палив і «чайом» мене відогрівав. Розумна я була б, якби вибралась у самій пелерині…
Ілюстрації - Олег Зварич
