А спробуйте подивитись на своє ж місто іншими очима, ніби приїхали вперше. Так одного разу я почала дивитись на Львів і з цього почалась така класна історія.
Катя Косів - блогерка і фотографиня, яка пише. “Ну як же я люблю тебе, Львів”, - ділиться Катя своєю щирою любов’ю до рідного міста на сторінці в Instagram та відкриває унікальні локації своїм підписникам.
Команда lviv.travel прогулялась з Катею красивими львівськими вуличками із палацами та віллами, а ще разом заглядали у колоритні дворики, про які мало хто знає.
Дивіться відео, читайте статтю і вирушайте на прогулянку інста локаціями разом з нами.
Палац Сєменських-Левицьких
(вул. Пекарська, 19)
Я досить часто гуляю вулицею Пекарською і вона є однією із моїх улюблених. Так сталось, що живу неподалік. Найбільше мою увагу привертає колишній Палац Сєменських-Левицьких, в будівлі якого тепер є школа-інтернат.
Чимось він нагадує мені Палац Потоцьких.
Дуже рекомендую зупинитись біля нього та розглянути із різних сторін. Тут ви одразу побачите браму, оздоблену двома головами коней зверху, де колись і справді були стайні. Палац схожий на давню магнатську резиденцію, має бічні двоповерхові офіцини та просторе подвір'я, з добре збереженою металевою огорожею ХІХ ст.
Львівські дворики
Я часто фотографую людей у різних локаціях і коли є така можливість, то одразу заглядаю у дворики. Мені завжди цікаво, що там у середині, як люди живуть, як там загалом усе виглядає.
Ось наприклад, один із таких двориків є на вул. Різьбярській. Тут часто можна побачити розвішану білу білизну, наче у фільмах. Сюди туристи зовсім не заходять, бо й не знають про такі місця. До речі, дуже люблю коли все не ідеальне, а таке як воно є.
А ще красиво виглядає зелений виноград, який в’ється по стінах будинків. Це додає особливого колориту.
Ще один красивий дворик є на вул. Академіка Філатова, де я колись орендувала квартиру. Тут влітку квітнуть гортензії, лілії та інші рослини. А ще живуть котики. Сама будівля зовні повністю обвита зеленим виноградом, тому її важко оминути, гуляючи вулицею.
Читайте більше "ЛЮДИ В МІСТІ: Павло Гудімов"
Кав’ярня “Товариство розвитку та прикрашання міста”
(вул. Пекарська, 11)
Як справжня львів’янка я жодного дня не можу прожити без кави. Подобається, що зараз на вулиці Пекарській відкрилось декілька атмосферних сучасних кав’ярень. “Товариство розвитку та прикрашання міста” одна із них. Часто сюди приходжу, щоб попрацювати над обробкою зроблених мною фото, чи просто побалакати з друзями за філіжанкою ароматної кави. Тут на вулиці під липами є красиві столики із гамаками, де влітку добре сховатися від спеки.
Все таки мені більше до душі сучасні кав'ярні, в інтер’єрі яких залишили цеглу, що ніби нагадує про історію будівлі.
Львівський мистецький муніципальний центр
(вул. Стефаника, 11)
Зовсім випадково натрапила на цей мистецький центр. Вперше дізналась про нього із соціальних мереж та одразу вирішила прийти. Мене вражає краса будівлі центру, особливо балкони, а вони надзвичайні. До речі, для мене гуляти і піднімати голову догори, щоб усе роздивитись - це особливий вид медитації.
Моя професія фотографа вимагає надивленості та передбачає постійно знайомитись із мистецтвом. Адже бездушно фотографувати - це не про мене, а мистецтво додає мені натхнення.
Тому щоразу як проходжу по вулиці Стефаника забігаю сюди. Адже тут можна не лише ознайомитись із новими виставками і роздивитись картини, а й посидіти у затишній кав’ярні “Альтернативна кава”, де я можу попрацювати чи провести час у компанії друзів.
Ще тут красивий дворик, де люблю просто присісти за столиком, а якщо немає місця, то залюбки посиджу на сходах та роздивлятимусь сусідні будинки.
Вулиця Котляревського
Це найулюбленіша моя вулиця і я часто проводжу тут фотосесії. Тут можна побачити багато красивих віл та палаців, які збудовані наприкінці 19 століття. Цей район також називають Кастелівкою, а назва походить від родини архітекторів та будівничих італійського походження, про яких згадується в історії Львова.
На території будинків росте багато квітів і дерев. Дуже помітно, що кожен мешканець дбає про своє помешкання.
Я відкрила для себе цей район тоді, коли навчалась на факультеті журналістики Львівського національного університету імені І. Франка. Із площі Ринок сюди можна дістатись трамваєм №2. А вийшовши на зупинці “Вулиця Київська” можна обирати будь-який напрямок для прогулянки: піти на вул. Коновальця, чи на вул. Котляревського чи на вул. Чупринки, де розташований красивий палац Сосновського.
Читайте більше "ЛЮДИ В МІСТІ: Леонід Мартинчик"
Палац гіпсових королів
(вул. Коновальця, 47)
Дуже подобається ця будівля і так хотілось б, щоб тут був музей чи галерея. Приємно, що тут гарно облагороджена територія, засаджена квітами та деревами. На заході сонця тут можна зробити багато красивих фото. Люблю розглядати різні архітектурні деталі на будинках та думати про те, чому їх такими зробили та починаю шукати про них історії. Мені дуже сумно, що в майбутньому більше не будуть споруджувати таких будинків і так їх оздоблювати. У них ховається щось таке загадкове, а новобудови для мене не мають душі.
Про Львів
Для мене Львів як старий друг, коли ти можеш розповісти йому все, а він обійме і все зрозуміє.
Коли до мене приїжджають друзі із різних міст України чи країн, я намагаюсь їм показати вулицю Коновальця, Котляревського чи Генерала Чупринки. Але якщо вони вперше у Львові, то звісно, що площу Ринок варто відвідати. Хоча відверто кажучи, я її не дуже люблю, особливо зараз, бо вона, як на мене, переповнена людьми.
Хочеться, щоб люди розуміли, що Львів - це не лише площа Ринок. Тут багато є куди піти і чого побачити.
Саме тому я вирішила у своєму блозі в Instagram створити #маршрути_львовом, щоб відкривати красиві дворики і вулиці, де живуть львів’яни, та показувати той інший колоритний і справжній Львів.
“Фотографиня, яка пише”
Саме так я себе називаю. Адже без фотографій не було б блогу, а без блогу не було б фотографій. Тому це для мене два в одному.
Ще із шкільних років я почала цікавитись фотографією. Мені подарували спочатку таку рожеву “мильничку” і у 8 класі я фотографувала всіх однокласників та все, що бачила навколо. Пізніше мама подарувала мені перший професійний фотоапарат Canon 450D, про який я мріяла. Саме тоді я почала знімати і розвиватись як фотограф.
За час війни фотографія змінилась, вона стала більш душевною та глибокою. Люди намагаються через фотографію зберегти свої емоції та пам’ять про життя тепер. Багато хто зараз приїжджає до Львова та робить фото, щоб таким чином мати згадку для себе із перебування тут і про свої переживання.
Також ще зі шкільних років я почала вести сторінку в Instagram. Спочатку я ділилась фотографіями із гір та зі Львова. Та з часом мене так затягнуло це все, я почала повноцінно вести блог і мені досі це подобається. Саме так я можу доносити інформацію про війну в Україні і збирати кошти для допомоги Збройним Силам України.
Львів дуже багатогранний і тут живуть класні люди, тому обов’язково приїжджайте сюди і пізнавайте місто разом з Lviv City Card. Живіть кожнісіньким моментом та кожнісьнікою миттю. Все буде добре!