Для мене Львів - це одна із важливих домівок, місто творчості та натхнення. Кожна будівля тут несе в собі історію, яку важливу знати, пам’ятати та вивчати.
Віталій Гордієнко - актор та україномовний відеоблогер, який об’єднав любителів кіно, створивши YouTube-канал “Загін Кіноманів”. У Львові Віталій навчався та підкорював сцени театрів. Останні кілька місяців активно досліджував та вивчав феномен найпопулярнішого українського фільму “Тіні забутих предків”, знявши про нього своє документальне кіно.
У проекті “Люди в місті” Віталік розповідає про свої студентські роки, показує закуліси Театру Лесі, ділиться ексклюзивними фактами про “Тіні забутих предків” і про те, що чекає український кінематограф після перемоги.
Як все відбувалось дивіться у відео та читайте у статті.
Про Львів
Зараз я подорожую різними містами, оскільки робота, друзі, стосунки у різних куточках країни, проте здебільшого перебуваю у Львові. Мій графік виглядає приблизно так: 3-5 днів в Києві, 6 днів у Львові, ще кілька днів у Рівному, а потім у Івано-Франківську…
Такий ритм життя не дозволяє думати про погане, бо ти постійно у роботі і намагаєшся бути корисним для інших.
Попри те, що народився я на Тернопільщині, а навчався у рівненській школі, Львів встиг стати таким теплим і своїм містом для мене за час навчання в університеті.
Загалом на Тернопільщині я прожив 5 років, в Рівному - 11, а у Львові вже 6 років.
Саме тут я сформувався, знайшов друзів, знайомих, роботу. Та врешті-решт знайшов самого себе. Для мене Львів - це одна із важливих домівок, місто творчості та натхнення. Кожна будівля тут несе в собі історію, яку важливу знати, пам’ятати та вивчати.
Наш маршрут:
- Сад Живої Пам’яті Героїв АТО
- Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні
- Площа Коліївщини
- Факультет культури та мистецтв
- Театр Лесі Українки
Сад Живої Пам’яті Героїв АТО
Про нього я дізнався зовсім нещодавно та одразу полюбив це місце. Дорога із Саду веде прямісінько до Меморіалу Героїв Небесної Сотні та з'єднує його разом із вул. Ужгородською. Коли я пройшовся тут вперше у мене склалось “Вау! враження і виникло відчуття ніби я в Європі побував. Сама ідея, що цей Сад присвячений загиблим Героям і кожне дерево має табличку із підписом їхніх імен, мені дуже сподобалась. Це справді пам’ять про тих, завдяки кому ми маємо можливість гуляти і бачити красу. А ще тут прекрасний краєвид на захід сонця.
Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні
Одне із моїх улюблених місць. Місце подяки, місце шани людям, які почали цей процес перебудови українського суспільства і не побоялись віддати за це життя. Меморіал особливо підкреслює їхній подвиг і сюди хочеться приходити і віддати шану Героям і водночас, просто хочеться тут побути. Завжди приводжу сюди своїх друзів, щоб показати їм Львів та його красу із всіма топовими будівлями, які варто відвідати.
Площа Коліївщини
На цій площі ми з друзями та одногрупниками часто тусувались, буквально за рогом сусіднього будинку знаходиться факультет, де я навчався. Пригадую тут було кафе “Меделін” з підземеллям, смачною піцою і какао, настільними іграми, де ми часто проводили час.
Зараз мені тут дуже подобаються встановлені стільці. Я спершу думав, що їх можна взяти і переставити туди куди зручно, але ні (сміється)
Проте дуже класно, що є поодинокі крісла, для тих хто хоче посидіти сам і, що замість колишнього джерела, тепер є гарний фонтан. До речі, саме на цій площі я читав книги про “Тіні забутих предків” і готувався до зйомок документального фільму.
Поруч знаходиться вуличка з багатьма назвами, серед яких вул. С. Параджанова, вул. Юрія Іллєнка, якраз тих, хто працював над фільмом “Тіні забутих предків”.
Факультет культури та мистецтв ЛНУ ім. І. Франка
Мало хто здогадується, що він знаходиться саме на вул. Валовій. Я теж його довго шукав (сміється) і думав як і всі, при вступі в Університет, що буду навчатись в головному корпусі. Та ні.
Цією дорогою я ходив 5 років поспіль попри паркан, який стабільно часто перемальовують в різні графіті. Ніколи не бачив тих людей, які це роблять, та, на мою думку, воно виглядає прикольно. Через вікна факультету я бачив всі етапи створення церкви, яка знаходиться поруч.
Сама будівля факультету є продовженням комплексу костелу бернардинів. А ще тут знаходиться дуже дивний сквер, де сходяться доволі дивакуваті люди.
І дерево із краватками, на якому висить табличка "Тут був колізей (Калізєй). Його знищили варвари" і табличку теж. (сміється)
Я не застав тих часів, але старшокурсники розповідали, що раніше тут були три підвищення довкола дерева, які нагадували колізей. Іноді тут проводили пари та постійно збиралась молодь. Підвищень вже немає, залишився лише факультет, дерево із краватками і графіті.
Театр Лесі Українки
Ще з дитинства мені було цікаво як це бути актором. Мама мені завжди казала: "Коли станеш актором, то мусиш бути готовим, що сьогодні ти маєш гроші, а завтра - зуби в стіну та їси стіну". Попри все я розумів, ніщо інше, окрім акторства, мене не цікавить.
Досі пригадую свою першу виставу ще в університетські часи. Це була вистава "Одіссея", я вийшов на сцену читати свій уривок і в мене почала труситись нога, я просто не міг на ній стояти і це бачили всі. (сміється)
За 2 роки акторської роботи у Театрі Лесі я зіграв у 5 різних виставах. Зокрема у виставі “Люди”, де я грав роль продавця пакетів, успішного бізнесмена Василя.
У Театрі Лесі є велика та мала сцена і красивий внутрішній дворик з деревами, де знаходиться стильний автобус, лавочки і окрема парковка для велосипедів. Ще до війни тут проводили вистави.
З часом я вирішив піти із театру і займатись лише своїм YouTube-каналом "Загін Кіноманів".
Читай: ЛЮДИ В МІСТІ: Ніка Гук
Про “Загін Кіноманів” та “Тіні забутих предків”
Моя історія із каналом на YouTube розпочалась в студентські часи. Я почав шукати роботу і дізнався, що на YouTube можна створити окремий канал, завантажувати довгі відео і ще й отримувати за це кошти, тому вирішив спробувати. Спочатку здавалось, що це дуже нереалістична ідея, але я створив свій перший канал про футбол і за декілька місяців заробив 25$.
Згодом я вирішив розвинути тему про кіно, мій канал з перших днів існування був україномовним, незважаючи на те, що таких каналів було дуже мало.
Зараз "Загін Кіноманів" налічує понад 465 тис. користувачів і ця кількість постійно зростає. Як би це сумно не звучало, але через війну зріс попит на україномовний контент і на все українське.
Нещодавно я відзняв документальний фільм про українське кіно "Тіні забутих предків". Над ним я працював довгий час, читаючи літературу, спілкуючись із людьми, був у Карпатах. Я довго думав над тим, чому радянська влада дозволила цьому кіно вийти на екран в той час.
"Тіні забутих предків" - найкращий український фільм в історії. Його вивчають в університеті в Чикаго, але мало хто бачив з українців.
Однією з версій є те, що над фільмом працював вірменський режисер Сергій Параджанов, який до того відзняв 4 не особливо успішних фільми, тому радянська влада не розраховувала на успіх "Тіней…".
Цей фільм допоміг кінооператору Юрію Іллєнку відкрити в ньому українця та повернутись на шлях українськості.
Всім відомий композитор Мирослав Скорик писав музику до "Тіней".
Фільм згодом був заборонений довгий час.
Рекомендуємо переглянути документальний фільм про "Тіні забутих предків"
Досліджуйте міста, в яких ви живете. Повірте, вони не такі нудні, як вам здається. Спробуйте подорожувати в своєму місті і ви зможете для себе відкрити багато цікавих речей.
Львів класний і тут є багато небанальних локацій та цікавих деталей, про які ви можете не знати, навіть якщо тут живете. А з Lviv City Card це зробити легше та вигідніше.
