Часопростір Львівської Національної опери
Держави, епохи, вигляд вулиць та проспектів, місцеві мешканці, навіть небо над головою – змінюється все. Стійкими залишаються лише символи. Для Львова одним із таких є Оперний театр – унікальна архітектурна перлина, яку місто успадкувало від імперії Габсбургів. Львівську оперу зводили в епоху, коли на вулиці міста виїхав перший трамвай і автомобіль, з’явилась електрика. Між іншим, Оперний театр також є складовою останнього, адже він у переліку перших електрифікованих споруд міста. Говоримо зараз про час бурхливого науково-технічного прогресу, період, коли сталь та бетон витіснили камінь і дерево. Історія Львівського Оперного театру також про це, адже зводили його на основі залізобетонної конструкції. Уже в цьому відмінність Львівської опери від славетного попередника – театру графа Скарбека (сьогодні Театр ім. Марії Заньковецької), який стоїть на масивних дубових колодах. Тому Львівська опера є символом науково-технічного прогресу Львова, символом краси і мистецької довершеності, який варто побачити.
Побудова театру
Історія побудови Великого міського театру (тепер – Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької) розпочалася у 1895 році. Тоді було оголошено конкурс, мерія виділила величезну суму, не менше коштів зібрали і благочинці та міщани. З-поміж декількох локацій для будівництва обрали досить несподіваний варіант – площу Голуховських (тепер – проспект Свободи). Це передбачало додаткові витрати: знесення декількох будинків і зміщення русла Полтви, “занурення” її у бетонний колектор.
У конкурсі проектів переміг директор Львівської художньо-промислової школи Зиґмунт Ґорґолевський, у доробку якого були реставрація палаців та замків, будівництво храмів, навчальних закладів та міських установ у Берліні, Бонні та інших європейських містах. Однак, конкурентів він також мав серйозних. Скажімо, бюро архітекторів Фельнера і Гельмера, за проектами яких зводили Шляхетське казино (Будинок вчених) у Львові та Оперний театр у Одесі.
Під час побудови Оперного театру у Львові застосовано ряд новацій. Зокрема, для фундамента, чи не вперше в місті, використано конструкції із залізобетону. Не менш знаково, що основні будівельні роботи виконувала фірма львівського інженера Івана Левинського. Опалення, освітлення, що з перших днів було електричним, встановила фірма «Сіменс-Гальске» (Siemens & Halske), яка займалась у Львові і трамвайною мережею. Над декораціями театру працювали і учні та професори Львівської художньо-промислової школи.
Особливу увагу звертали на питання протипожежної безпеки: було створено систему запасних виходів для кожного балкона, забезпечено максимальне освітлення усіх коридорів і сходів, вентиляцію приміщень. У 1881 році у Відні, внаслідок пожежі у театрі й невдало спланованих шляхів евакуації, загинуло близько 600 глядачів! Нехтувати такими питаннями більше не могли.
Урочисте відкриття Великого міського театру у Львові відбулося 4 жовтня 1900 року прем’єрою опери «Янек» Владислава Желенського. Серед учасників офіційних заходів були міські урядовці, Соломія Крушельницька, Генрик Сенкевич, Ігнацій Падеревський і ін., духовенство різних конфесій.
Екстер’єр та інтер’єр театру
Львівський Оперний театр є візитівкою Львова та України. Його можна побачити на національній валюті, будівлю часто порівнюють із найкрасивішими спорудами у світі. Враховуючи багатство оздоблення та декорацій театру, це виправдано. Над фасадом театру височіють скульптури: Слави з золотою пальмовою гілкою в центрі та Геній Трагедії і Геній Музики обабіч неї. Їх автором є українець Петро Війтович. Нижче бачимо скульптурну композицію на тему страждань і радощів життя авторства Антонія Попеля, ще нижче – фігури муз та алегорій.
Екстер’єр театру є ворітьми, через які ми занурюємося у світ мистецьких символів та розкішних оздоблень в середині. Мармуровими сходинками, минаючи портал із алегоріями «Трагедії» й «Комедії» та барельєф із портретом Зиґмунда Ґорґолевського у вестибюлі, ми потрапляємо до глядацького та дзеркального залів. Над нашою головою в той момент камеї з алегоріями та мальовничі композиції, присвячені порам року, родам мистецтва і категоріям населення, представники яких здійснювали пожертви на будівництво оперного. Венеційськими дзеркалами, скульптурою, алегоріями пір року та частин світу, мальовничими полотнами на тему вистав і погруддями видатних діячів опери можна насолоджуватися у дзеркальній залі.
Головна зала театру, яка у формі ліри, уміщує біля тисячі відвідувачів. У ложах, поміж якими і колишня імператорська, сценічне дійство можуть оглядати особливо шановані відвідувачі. По всьому периметру залу оздоблено каріатидами та гермами, а її окрасою є плафон із алегоріями та завіса «Парнас», виконана за ескізами Генрика Семирадського
Сучасна історія
На сцені Львівського оперного театру виступали зірки світової слави – Ян Кепура, Джемма Белінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та славетні українці – Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Модест Менцинський і ін.
У 2000 році, до століття відкриття, Львівському театру опери і балету було присвоєно ім’я славетної співачки Соломії Крушельницької. Львівська національна опера стала першим театром України, що ввійшов у міжнародну музичну асоціацію «Opera Europa» (2008 р.) та в Міжнародну організацію танцю при ЮНЕСКО (2017 р.).
На сьогодні репертуар театру нараховує близько півсотні опер, оперет, балетів та концертних програм: твори світової класики (В. А. Моцарта, Дж. Б. Перголезі, Г. Доніцетті, Дж. Россіні, Дж. Верді, Р. Вагнера, Дж. Пуччіні, П. Чайковського, І. Стравінського) та українських композиторів (Д. Бортнянського, М. Лисенка, Ю. Мейтуса, М. Скорика, Є. Станковича).
Щороку Львівську національну оперу відвідує близько півмільйона осіб зі всіх куточків світу. Камерні концерти, сучасні та автентичні постановки, магія театру стануть чудовим наповненням вашого перебування у Львові.
