У Конотопі немає дощу, красуня Олена підкинула гарбуза сотнику Микиті Забрьосі, писар Пістряк хоче влади, а конотопська сотня має вирушити в похід. Всі проблеми, як відомо, від жінок. Вони ж відьми! Вихід лише один – «Треба топити відьом! Бо ще наші предки казали: справжня відьма не потоне ніколи».
За необхідності відьма знайдеться, але чи знищити, чи приголубити її… Відьомська сила як і жіночі чари володіє містичною, чарівницькою магією. Вона приворожить любовним зіллям та позбавить чоловіка сну і спокою, але завжди має козир у рукаві, завдяки чому й тримає чоловіків у своїй владі… Іноземцеві не зрозуміти ні української магії, ні забобонів, ні виразу пороблено». Коли ми обираємо «сотників», то опираємося на ірраціональне.
Так і в «Конотопській відьмі» – народ пішов не за молодим та благородним козаком Дем’яном, а за сином попереднього сотника Микитою Забрьохою. І коли вирішуються управлінські справи, новий сотник виказує свою абсолютну некомпетентність. Ми щоразу наступаємо на ті ж самі граблі, адже наступним сотником стане не кращий…
