Палац графів Потоцьких – це справжня архітектурна перлина Львова. Цю будівлю зводили в останній декаді ХІХ століття як резиденцію Альфреда Юзефа Потоцького. Той був австрійським політиком, намісником цісаря в Галичині. Граф Потоцький захоплювався Францією, тому його палац у Львові будували за зразком резиденцій часів короля Луї XIV.
Після приходу до Львова радянської влади Потоцькі залишили місто і більше не поверталися. У палаці функціонували дослідницькі інститути, а з 1975 року міський РАЦС. Врешті, у 2002 році цю споруду передали галереї мистецтв.
Сьогодні у Палаці Потоцьких можна ознайомитись з європейським живописом XVI – XVIII ст., але також цю будівлю використовують як резиденцію Президента України.
Львівська ода французькій архітектурі
Палац Потоцьких є зразком архітектури пізнього історизму, який також означують як «бароковий класицизм». Під другим мають на увазі поєднання чіткого планування та розкішного оздоблення. Автором проекту цієї будівлі був французький архітектор Луї Доверн’є, а безпосередньо керували будівництвом місцеві архітектори. Зокрема, Юліан Цибульський, який працював для Потоцьких і в їхній головній резиденції у Ланьцуті.
Палац у Львові будували для Потоцьких впродовж 1888 – 1890 років. Це імпозантна і велична будівля з рельєфами, ліпниною і зображеннями гербу Потоцьких як в середині, так і ззовні. Щоправда, замовник помер раніше і завершували роботи за його сина, Романа. Окрім розкішного палацу, на цій території було зведено комплекс господарських споруд і розбито парк. Окремі дерева збереглися з того часу до наших днів.
Ощасливити львівських молодят
Палац у Львові належав Потоцьким до 1939 року. Щоправда, найцікавіші моменти в історії споруди до цієї родини стосунку не мають. У 1918 – 1919 роках палац слугував резиденцією місії Бартелемі, представництва Ради країн Антанти. У 1919 році, під час загальноміських святкувань, на палац впав літак американського пілота Едварда Грейвса. Той саме виконував у повітрі фігури. Ремонтні роботи тривали тоді до 1931 року.
Після установлення у Львові радянської влади Потоцькі, які й так бували в палаці не часто, залишили місто назавжди. Їхню розкішну резиденцію передали Інституту геології та геохімії, а в 1975 році окремі приміщення палацу почали використовувати для потреб міського РАЦСу.
Розкішні інтер’єри та неповторний живопис
У 2002 році колишній Палац Потоцьких передали Львівській галереї мистецтв. У цих приміщеннях відкрили музей європейського мистецтва. На першому поверсі відтворили інтер’єри часів Потоцьких: червона, дзеркальна, блакитна зали, кабінет графа тощо. Потоцькі забрали з палацу автентичні меблі і картини. Тому для передання атмосфери епохи інтер’єри палацу наповнили експонатами з фондів галереї.
Переважно це меблі та картини з приватних мистецьких збірок знаних колекціонерів минулого. Є тут і оригінальні речі, які бачили в цих залах Потоцьких. Зокрема, мармурові каміни, а в одній із кімнат – оригінальний дубовий паркет.
Основна мистецька експозиція представлена на другому поверсі. Вона організована за територіальним принципом. Переміщуючись із кімнати в кімнату, ми немов мандруємо країнами та регіонами: українські землі, Австрія, Центрально-Східна Європа, Італія, Голландія, Франція та Іспанія. На другому поверсі бачимо роботи майстрів італійського маньєризму, голландських пейзажистів та мариністів, а ще деталізовані натюрморти і безліч портретів.
Серед найбільших скарбів експозиції картина Жоржа де Латура «Платіж». Це єдина картина цього майстра на теренах Центрально-Східної Європи.
Історія кіно та метротрам, який ледь не завалив палац
Поруч з Палацом Потоцьких розташована непримітна продовгувата споруда з цікавою історією. Сьогодні це Музей Модернізму, одна з філій Львівської галереї мистецтв. Зводили цю споруду для працівників, які мали будувати у Львові метро. Такий задум існував у радянські часи і першу станцію планували зробити саме біля Палацу Потоцьких. Щоправда, після початку робіт довкола почав просідати ґрунт і виникла загроза завалів. Тому від проекту львівського метро все ж відмовились.
Територія Палацу Потоцьких і його інтер’єри неодноразово ставали ареною для зйомок фільмів. Цю локацію можна побачити в «Аташе», «Таємничий щоденник Симона Петлюри», «Владика Андрей», «д’Артаньян і три мушкетери» тощо. Ще на території Палацу Потоцьких є парк мініатюр – зменшені копії фортець з різних куточків України.
