Кожен храм має свою ауру, має свою сакральність і неповторність. Кожен храм дивує і зачаровує своїм різноманіттям та духовним спокоєм. Кожен храм унікальний. Їх унікальність пізнається по різному. Звісно, що перш за все це Дім Бога і обитель молитви. Помешкання для спілкування з Всевишнім та заступниками. І навколишня краса, якраз спонукає тебе пізнавати світ і заглиблюватись у релігійні обриси. В цьому випадку можна сказати, що цистеріанець Бернард Клервонський не мав рації коли говорив про те, що храми мають бути чистими – без розписів.
Релігійні сцени були і є домінуючими в сакральних об’єктах. Але люди грішні і подекуди гордовиті, які хочуть залишити після себе згадку у вигляді епітафій, надгробків, або хоча б гербів. І практично не зустрічається храму без епітафії фундатора чи гербової композиції.
У Львові по гербах у розписах всі рекорди б’є колишній бернардинський костел. Понад 120 гербів, не рахуючи епітафій, є у храмі. Практично усі вони розташовані на склепінні головної нави та головного вівтаря. І невтаємниченій особі, яка зайшла так би мовити з вулиці, не побачити усю красу гербових щитів, фігур та корон.
Шнурочком в рядок вибудувалися шляхетські герби відомих родів, що починаючи від 17 століття допомагали фінансово у зміцненні ордену францисканців-обсервантів та виділяли кошти на будівництво комплексу костелу з монастирем. На гербових щитах можна побачити підкови, стріли, хрести, зорі, місяці, а також єдинорога, тільця, чаплю, ведмедя, грифона та багато ще чого. Це Потоцькі, Яблоновські, Фредри, Хоткевичі, Сенявські, Тарло, Каліновські та багато інших закарбувалися у фресках. Колись значення та зміст цих фігур могла прочитати кожна освічена особа. Сьогодні ж втрачено традицію і тільки одиниці можуть розказати про герб.
В цьому храмі також є герби католицьких владик, які майже нічим не відрізняються від інших, окрім додаткових елементів, що вказують на сан та титул власника. Інфули, пасторалі та хрести - це ті елементи герба, що знаходяться позаду щита і говорять про єпископа, митрополита та навіть примаса.
І якщо верхні гербові композиції розкриваються тільки обраним то герби на нижньому ярусі храму вже можна побачити неозброєним оком. Перш за все епітафії. Їх у храмі небагато (навіть одна є знадвору при вході в храм), але вони гармонійно оформлені і додають храму більшої статусності. Окрім гербів на епітафіях в короткій формі зазначено для кого вона, а також присутній барельєф особи. Найстарша епітафія, та що знадвору, датується кінцем 17 століття і належить Станіславу Вижицькому з Вищиць, що помер 1680 року.
А на завершення «геральдичних пошуків» можна знайти герби саме ордену францисканців та домініканців. Ці релігійні чернечі грамади цілу свою історію йшли поряд. Їхні засновники жили і проповідували в один час і ордени засновані майже одночасно. Герб братів менших (а так себе називали францисканці) є досить простий і лаконічний. Зате розкриває усю суть діяльності і свого стану. У щиті дві руки перехрещені. Одна у габіті з стигматом вказує на засновника ордену святого Франциска, а інша непокрита рука також з стигматом вказує на Ісуса. У місці перехрещення рук виростає Хрест.
Отож, попавши у колишній храм францисканців-обсервантів можна любуватися гербами відомих магнатських родин. Багато дізнаватися про їхні історії і як їхні життя перепліталися між собою. Читати хвалебні рядочки на епітафіях. І все це тільки в одному храмі!
