Наша перша сценічна робота з того часу, як почалась велика війна.
Що тут сказати? Вона невизначена чітким жанром – як і наше життя сьогодні.
У ній багато голосів, що звучать люттю, болем і надією. У ній багато музики, що бринить боротьбою та свободою.
Ми промовляємо слова, які написали цієї весни українські поетки та поети.
Ми ділимось страхами і снами. Ми сміємось з одного жарту, бо насправді це не жарт, але все одно смішний.
Якщо чесно, то ми зробили це для себе, аби відновити рівний темп дихання. Сподіваємось, вам теж вдасться.
